Свято Дня української писемності та мови

20171109 105010Українці щороку вшановують рідне слово, святкуючи 9 листопада День української писемності та мови. Це дуже важлива і знакова дата для нашого національного самоствердження, адже мова – духовне обличчя народу, його історична пам’ять, поклик віків. Для барвистого означення нашої мови існує безліч епітетів: калинова, солов’їна, кольорова, веселкова… Сьогодні, пройшовши свої тернисті шляхи, вона нарешті скидає з голови терновий вінок численних заборон, вона – скутий орел, який розправляє крила. Саме тому так важливо цінувати, берегти рідне слово, плекати його та розвивати.

Віддаючи шану чудовій традиції, інформативно відзначили це свято у ККІБП. Зусиллями викладачів кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Клименко О.Ф., Миндюка М.Д., Ламської О.В., Нечаюк Л.Г., Бабенко-Жирнової М.В., Приблуди Л.М. були організовані та проведені різноманітні заходи. Зокрема, стартували І етапи щорічних конкурсів: конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, Всеукраїнська олімпіада та Мовно-літературний конкурс імені Тараса Шевченка, в яких взяли участь студенти 1, 2, 3 курсів коледжу та інституту. Таким чином, студенти мали змогу продемонструвати свої знання української мови та літератури, а також дати волю своїй креативності та натхненню під час написання творів-роздумів.

У цей урочистий день в стінах ККІБП лунала українська музика. Так, студенти і працівники інституту могли насолодитися піснями про рідну мову, а також почути, як звучать вірші класиків української літератури у виконанні різних виконавців. Зокрема, прозвучали легендарні пісні на слова Дмитра Павличка «Два кольори» та «Рідна мова» у виконанні Дмитра Гнатюка, пісня «Не моя» у виконанні сучасного гурту Kozak System за мотивами поезії Василя Симоненка «Ну скажи, хіба не фантастично…», пісня «Човен» у виконанні гурту «Один в каное» за мотивами однойменної поезії Івана Франка. У такій творчій і теплій атмосфері пройшов цей день, незважаючи на листопадовий холодний туман за вікном. Кожен міг ще раз замислитися над роллю рідного слова у житті нації, а ця роль, безперечно, є великою. Її дуже мудро означив Дмитро Павличко:

 

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

 

20171109 101033

 

20171109 101315

 

20171109 101446

 

20171109 102051

 

20171109 102419