29 січня – День пам’яті героїв Крут. До загальноміської акції вшанування пам’яті героїв Крут долучилися студенти груп 21 ПК та 21 КІК разом з викладачами історії Проневич Т.М. та Руденко Ю.М.
Минуло 102 роки з того дня, коли на станції Крути відбувся бій, основні факти про який повинен знати кожен українець.
На початку січня 1918 р. більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Є. Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований С. Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
24-27 січня 1918 р. запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних та маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б.Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116-130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 р. перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.
Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією. Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70-100 загиблих. Серед них – 37-39 вбитих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету, унiверситету Св. Володимира, гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї. Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв. Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Даючи оцінку цьому бою, ми повинні розуміти, що це був бій не за станцію Крути, і навіть не за Київ. Це був бій за Україну, за її майбутнє.Відстояти незалежність у ці буремні дні не вдалося, але завзята боротьба українців тривала. Прикладом, який найбільше надихав тодішніх вояків, був героїзм учасників бою під Крутами. Вони і сьогодні надихають наших воїнів у боротьбі за незалежність і суверенітет держави, їх подвиг і жертовність проросли добрими сходами в серцях кількох поколінь українців.