
«Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає своє давнє життя, свої сподівання, роздуми, досвід, почування», – писав відомий український письменник XIX століття Панас Мирний. Словесність – початок усіх наук. Вона – джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою...
Щороку 9 листопада українці всього світу відзначають День української писемності та мови. Це свято єднає нас, як велику родину – незалежно від посад, звань, віку, рівня освіти. Живе слово народу – це буйна ріка чистих гір, яка несе у своїх водах діалектизми, сленг, неологізми, історизми, архаїзми…
У рамках відзначення свята викладачі української мови та літератури Бабенко-Жирнова Марина Віталіївна, Миндюк Мирослав Дмитрович та Нечаюк Людмила Григорівна організували он-лайн-конференцію «Письменники мого краю». Студенти-учасники заходу підготували презентації про митців слова, які є їхніми земляками або ж земляками їхніх батьків, родичів. Атмосфера заходу була надзвичайно творчою, натхненною, це був справжній калейдоскоп літературних портретів України. Прозвучали доповіді як про видатних митців слова, так і про маловідомих майстрів пера. Кожен учасник конференції представив аудиторії письменника-земляка, зміг попрактикуватися в сучасних технологіях, опанував техніку усної доповіді, яка супроводжується презентацією.
Наприкінці заходу у наших студентів виникли ідеї щодо подальших мовно-літературних конкурсів, тож, підсумовуючи, можна сказати, що жвава і творча атмосфера конференції запалила серця усіх!




