День української писемності та мови

Українці щороку вшановують рідне слово, святкуючи 9 листопада День української писемності та мови. Це дуже важлива і знакова дата для нашого національного самоствердження, адже мова – духовне обличчя народу, його історична пам’ять, поклик віків.

            Сьогодні святкування цього визначного дня оповите ореолом смутку. Історія повторюється, і ми знову переживаємо складні часи боротьби за нашу свободу, самовизначення, за наше існування і за рідне слово. З початком повномасштабного вторгнення росії на наші землі наші воїни ведуть героїчну боротьбу за кожне село та місто вільної України. Сьогодні все більше людей переходять у побутовому житті на українську мову, не бажаючи бути незримими прихильниками русифікації, не бажаючи розмовляти мовою агресора. Таким чином, і відзначення Дня української писемності та мови набуло нових смислових відтінків – підтримка цієї традиції є одним з наших особливих вкладів у майбутню перемогу.

Для наших студентів у цей день відбулося відкриття Міжнародного мовно-літературного конкурсу Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Студенти І-ІІ курсу взяли участь у мовно-літературному флешмобі, з яким натхненням вони читали вірші сучасних і знаних українських поетів, особливо Володимира Сосюри «Любіть Україну». Цей твір звучав зовсім інакше, студенти вкладали в кожен рядок свої натхненні почуття до своєї Країни, до його народу, який переживає навалу неприятеля на своїй рідній землі.

На жаль, через постійні відключення електроенергії урочисту частину святкування довелося відкласти до кращих часів після нашої перемоги, однак, студенти отримали завдання і приступили до його виконання. Віримо, що їхня старанна праця принесе свої добрі результати. У день святкування рідної писемності та мови кожен мав змогу замислитися над долею українського слова, над повсякчасною актуальністю боротьби за його існування. Сьогодні наш світ перевернутий, але ми знаходимо і знайдемо сили усміхатися, триматися заради героїв, які подають нам приклад. І святкувати – знову святкувати – гордо і з усмішкою, з вірою у перемогу. Кожен несе у серці це свято. Мова – код нації, а сьогодні наше рідне слово виблискує райдужним водоспадом: слово є зброя, вогонь, водночас лагідна вода, водночас поетична краса, водночас самоідентифікація, наповненість, унікальність. Рідне слово було, є і буде.